Фейки

Як відрізнити справжні новини від фейкових. Підсумки дискусії топ-редакторів українських ЗМІ

В умовах інформаційної війни намагаються дезорієнтувати не лише аудиторію, але й самих журналістів. Наприклад, надсилати завідомо неправдиву інформацію, підроблювати листи прес-служб, наводити на підставних інформаторів. Тому в редакціях повинні стежити не лише за дотриманням журналістських стандартів, але й за дотриманням правил цифрової безпеки. Журналісти стають мішенями інформаційних атак, небезпеку яких не варто недооцінювати.

Тексти обговорили фейкові новини, маніпуляції та пропаганду з редакторами новин провідних ЗМІ.

Коли текст перестає бути новиною

Анатолій Бондаренко: На відрізку між чистою правдою і повністю вигаданою «новиною» є точка, яка відділяє професійну журналістику від інших форм: PR, джинса, фейкові новини, пропаганда. Де в своїй роботі ви бачите межу між реальною журналістикою і всім іншим?

Олексій Набожняк: Будь-яка неправдива новина потрапляє в цю категорію. Не обов’язково неправда навмисна, часто це помилка, чийсь недогляд, хтось може неправильно обробити інформацію. В результаті неправдива інформація розповсюджується і може з’явитись на багатьох ресурсах.

Ростислав Буняк: Новини не роблять головні редактори. Часом в журналістів на стрічці новин не вистачає досвіду і кваліфікації, це справді відчутна проблема.

Олена Юрченко: Коли зустрічаю в своїй роботі фейкову новину, я бачу це як зманіпульовану інформацію, яка дезорієнтує або дезінформує суспільство. Фейкові новини робляться навмисне, аби ввести аудиторію в оману.

Костянтин Ігнатчук: Ще одна категорія фейкових новин спрямована в першу чергу на збільшення кліків: привернути увагу, збільшити відвідуваність.

Валерія Сорочан: Неправдиві новини можна розділити на умисні та неумисні. Навмисно генерують PR, в тому числі чорний чи політичний, пропаганду. Ненавмисно видання поширюють неправду через помилку.

ЖУРНАЛІСТИ СТАЮТЬ МІШЕНЯМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ АТАК, НЕБЕЗПЕКУ ЯКИХ НЕ ВАРТО НЕДООЦІНЮВАТИ

Костянтин Войтенко: Неправдиві новини ставлять не лише умисно або через неуважніcть. В умовах інформаційної війни намагаються дезорієнтувати не лише аудиторію, але й самих журналістів. Наприклад, надсилати завідомо неправдиву інформацію, підроблювати листи прес-служб, наводити на підставних інформаторів. Тому в редакціях повинні стежити не лише за дотриманням журналістських стандартів, але й за дотриманням правил цифрової безпеки. Журналісти стають мішенями інформаційних атак, небезпеку яких не варто недооцінювати.

Олексій Набожняк: Мені видається, що перша ознака фейкової новини – джерело. Якщо інформація з’явилась на сумнівному сайті, вона з великою вірогідністю фейкова.

Костянтин Ігнатчук: У Фейсбуці є спільноти, де постять котиків і патріотичні вірші, «Україна-Інфо», наприклад. Але в потрібний момент там з’являється абсолютний зашквар, за межами добра і зла. Багато людей, навіть не ботів, поширюють інформацію, вона розтікається спочатку другорядними джерелами. А потім і серйозні медіа можуть піддатись спокусі й передрукувати. Коли мейнстрімне ЗМІ бере інформацію в роботу, воно її легітимізує.

Таке вірусне поширення фейка не обходиться без ботів чи тролів, але багато реальних людей дійсно репостять інформацію, вважають своїм обов’язком донести до інших.

Валерія Сорочан: Так Кремль працює, коли хоче вкинути щось.

Перше, що насторожує мене в тексті, це крикливий заголовок та експресивна лексика. «Клікай!!!!! СЕНСАЦІЯ!». Новина не може містити оціночної лексики, а от у фейках вона міститься повсякчасно.

«КЛІКАЙ!!!!! СЕНСАЦІЯ!»

Олексій Набожняк: Навіть на авторитетних виданнях певних людей, як-от наближених до Януковича чи корупціонерів, називають «скандальними», «одіозними», а далі передають правильні цитати й факти. Це ж оціночна лексика?